Микола ВОЛКОГОН, член Ради UKRAINIAN FOOD VALLEY, PhD, провідний агроном-консультант Міжнародної фінансової корпорації International Finance Corporation (IFC) надає експертну оцінку новим кліматичним умовам та консультує щодо зміни технологій обробітку грунту, що надає змогу агропідприємствам надалі залишатись ефективними у програмі “Запитай експерта” на AgroFM, де співрозмовником виступив Дмитро ГОРДІЙЧУК!

ДГ: Чи варто взагалі щось змінювати в агровиробництві, адже аграрії, обробляючи з року в рік свої поля, розробили власні технологічні карти.

МВ: Все буде залежати від поля, якщо виникає необхідність, а цей рік, 2020й показав, що необхідність може виникнути неочікувано для більшості виробників, то найкращим рішенням буде зрозуміти що саме відбулося не за планом і прийняти відповідні зміни на наступний рік.

Коли ми говоримо про традиційну сівозміну, про традиційне землеробство, ми беремо 2 фактори до уваги. Перший – агроекологічний, тоді коли за рахунок сівозміни ми підходимо до виробництва, у нас переривають цикли розвитку шкідників, хвороб, ми зменшуємо пестицидне навантаження на угіддя. Другий фактор – відновлення родючості ґрунтів, тобто земля може відпочивати за рахунок вирощування проміжних, або сидеративних, чи покривних культур, для того щоб земля не була пусткою, але таким чином ми зберігаємо активну біоту ґрунту.

Коли ми підходимо до традиційного землеробства, то дуже часто має місце надмірний механічний вплив на ґрунт – оранка, дискування, культивація, боронування, потім ще передпосівний обробіток провели. Сучасний плуг у неумілих руках може приносити шкоду, знищувати біоту ґрунту. Перегортається плат ґрунту, якщо ми не даємо органічній речовині доступу до кисню, відповідно в нас органічна речовина зогниє, а не сприяє  прибутку та врожайності.

Традиційний підхід до землеробства щодо збереження сівозміни повинен залишитись, у той самий час – механічний обробіток ґрунту повинен бути переглянутий, вже сьогодні, негайно!

ДГ: Яка ціль цих змін?

МВ: Цей рікяк ніколи показав нам 2 важливі проблеми із вологою.

Перша проблема із вологою полягала у її відсутності. Як восени, так і взимкуне відбулось накопичення ґрунтової вологи.

Друга – в травні у нас була значна кількість опадів практично у всіх регіонах. Питання: «Чому рослини не використали її у повній мірі, чому вона не накопичилась?»

Звідси і випливає потреба у зміні підходів до обробітку ґрунту. Якщо наш ґрунт не може як губка увібрати у себе опади, а боротьба за кожну краплину і надалі зростатиме, то відповідно без радикальних змін і ефективність використання опадів буде прямувати до нуля.

В умовах коли опади випадають у надмірній кількості і нерівномірно протягом сезону вирощування, наша основне завдання – зберегти опади! У цьому допоможе структурований ґрунт. Зберегти опади допомагає низька температура ґрунту, яка досягається хорошим рослинним покривом, який може бути у вигляді живої рослинної маси, яка швидко зімкнула міжряддя, або це може бути рослинний покрив від попередньої культури, яка у вигляді рослинних решток покриває землю.

Волога є не єдиним фактором, чому ми повинні звернути увагу на обробіток ґрунту

Наступний фактор – це температура. Коли ми говоримо про температурний режим ґрунту, ми приходимо до того, що за перегріву ґрунту відповідно рослини перебувають у стресі, знищується біота ґрунту, відповідно стрес буде поширюватись і поширюватись – буде виникати мінеральний стрес, водний стрес і це буде впливати на якість кінцевого продукту.

Відповідно, якщо говорити про необхідність змін традиційних систем обробітку ґрунту, або традиційних систем землеробства, ми в першу чергу повинні фокусуватись на тому, яка проблема в нас із ґрунтом вже існує. Наприклад, якщо є ущільнення, воно не дає волозі проникнути у глиб ґрунту у нижні шари, якщо є глибинна волога, рослини не можуть до неї дістатись.

ДГ: Так все ж таки, інновації в агросекторі, це мода, чи необхідність?

МВ: Погоджуюсь із тезою, що ми повинні залишити нашим нащадкам родючі ґрунти, які будуть годувати не лише наших дітей, але й наступні покоління. Інновації необхідні там, де вони необхідні.

Наприклад, зрошення: «Давайте відновимо, давайте інноваційно підійдемо до вирішення цього питання». Але якщо господарство має базові проблеми із ґрунтом, з сівбою, з налаштуванням техніки, то зрошення не вирішить їх. Зрошення лише надасть змогу пережити певний період часу, поки вода не закінчиться, але тоді і проблема буде набагато жорсткішою.

Один із моїх колег якось сказав про інновації як про коефіцієнт. Якщо господарство прибуткове, дотримується раціональних агрономічних технологій, то помноживши їх на коефіцієнт 10, воно буде у 10 раз ефективніше працювати при впровадженні інновацій. Якщо ж господарство працює посередньо, то перемноживши 0 на 10 отримаємо 0, і інновації не принесуть бажаних результатів. І звичайно якщо господарство працює у «шкодочинному» режимі, поступово знищується структура ґрунту, не звертається увага на природню родючість ґрунтів, тоді перемноживши результат на коефіцієнт 10, впровадження інновації принесе у 10 разів більше шкоди. Залежно від ситуації, інновація буде або необхідністю, або просто «гарною фішкою» власника.

ДГ: А для більшості наших українських виробників, як Ви вважаєте?

МВ: Якщо ми говоримо про інновації як про новітні підходи, про розуміння новітніх підходів, то однозначно так, це не данина моді, це абсолютна необхідність, ми повинні чітко розуміти що і як ми робимо.

Якщо у нас втрачена структура ґрунту, то інноваційна система висіву не спасе ситуацію, спочатку треба працювати із ґрунтами. З іншої сторони може бути інноваційна No-till сівалка, яка надає можливість виконання декількох операції за один прохід: підготовка ґрунту, внесення добрив, сівба – і таким чином зменшується механічний тиск на ґрунт. Але господарство самостійно обирає для себе інновації – що і як робити, універсальної формули немає. Якщо Ви придбали супер-дорогу сівалку для кукурудзи, але якість сівби менше 70%, або 80%, тобто розподіл насіння у рядку недостатній, глибина стрибає, можливо просто вирішили їхати 15 км/год, як було написано у газеті, то інновації не спрацюють. Є кукурудзяні сівалки, які ставлять рекорди на 20+ км/год, технології йдуть уперед, але необхідно розуміти за яких умов було досягнуто таких результатів, і саме це дозволить підприємству бути ефективним і прибутковим. Пам’ятаємо, підприємство не може думати про екологію, якщо воно не прибуткове. Проте тут існує двостороння залежність – Ви не можете не думати про екологію, щоб залишатись прибутковим, необхідно розуміти цю систему, щоб залишити землю для нащадків.

ДГ: Чи варто робити рейтинги підприємств, які впроваджу агроекологічні інновації?

МВ: Я думаю, що це буде новим трендом, адже зараз вже багато людей, зосереджують свою увагу на цьому.

У 2019 році Україна зайшла в нову еру, коли були прийняті і проголошенні «17 цілей сталого розвитку ООН», я переконаний, що у подальшому дотримання цих принципів буде впливати на експорт продукції, коли наші партнери-країни куди ми експортуємо, будуть вимагати від нас дотримання принципів сталості. Ми взяли на себе зобов’язання, ми повинні будемо їх виконувати.

ДГ: Які бізнес-процеси зараз більш актуальні для захисту екології, чи варто задумуватись над тим, як підвищити їх ефективність?

МВ: Актуальність теми підвищення ефективності бізнес-процесів буде завжди. Тут необхідно розглядати аспекти керівництва агрокомпанією.

Необхідно розрізняти поняття «управління» та «лідерство». Справжній лідер компанії буде розуміти необхідність змін, задавати напрямок,  дивитись уперед на декілька років і розробляти стратегічні напрямки роботи. У той самий час безпосередньо на землі, буде працювати виконавчий директор підприємства, організовувати процеси так, щоб підприємство залишалось прибутковим у всіх аспектам: і агроекологічних, фінансових, соціальних. Це необхідність яка зараз назріла і має бути 100% дотримана. Сільські громади навколо мають бачити, що підприємство працює разом із ними, агроекологічна громада – науковці, підприємці мають розуміти, що ми залишаємо за собою родючі ґрунти і надалі.

ДГ: Ми говоримо про соціальну відповідальність, чи вона має бути врахована у бізнес-процесах у вигляді зовнішнього контролю, чи у вигляді стратегічних цілей?

МВ: Так, відповідальність перед суспільством має бути врахована у стратегії, адже контроль на практиці можна обійти.

У чому перевага бізнес-процесу – він дозволяє нівелювати людський фактор.

ДГ: Чи не шкодить сучасний рівень інтенсифікації природі взагалі, чи варто замислитись над тим, щоб його збільшити контроль з боку держави? Чи є якість приклади у розвинених країнах із цього приводу?

МВ: Чи потреба в забороні ЗЗР в Європі є необхідністю соціальною, чи екологічною – це дискусійне питання. На моє переконання, це більше соціальна відповідальність урядів перед населенням.

Тобто населення підняло свої цінності до того рівня, коли вони думають про навколишнє середовище більше, ніж про прибуток. Це є суттєва відмінність нашого способу мислення від європейського. У нас думка про навколишнє середовище не завжди займає лідируючу позицію: хтось розділяє сміття, хтось ні, хтось бачить величезну проблему у знищення мільйона бджіл, а хтось ні.

Це питання цінностей, і питання контролю буде напряму залежати від їх розташування у нашій системі цінностей

ДГ: Можливо, функцію контролю мають виконувати галузеві асоціації?

МВ: Я залишаю питання контролю за експертами із цієї тематики. Можна навести приклад США.

Є певна кількість деградованих земель, існують програми, за якими ці землі вилучаються у агропідприємств на певний строк. Підприємство отримує компенсацію, а землі консервуються на наступні 10 років під покривними культурами. Таким чином ці землі відновлюються. Чи можливо це в Україні, це дискусійне питання, навіть політичне, пов’язане із відкриттям ринку землі.

Часто спілкуючись із агровиробниками на тему агроекології, вони відповідають, що це не наша земля, ми не можемо проводити комплекс робіт, адже через 2 роки в нас цю землю можуть забрати.

Я більше покладаю надію на те, що світова спільнота (ринок?) змінить цю ситуацію, коли до продукції рослинництва буде ставитись вимога саме з урахуванням агроекологічних аспектів виробництва!